Для психічна сильної й урівноваженої лю­дини такий період означає напружснішу діяльність, мобілізацію всіх резервів. Якщо ж цього не відбувається, то найчастіше виникає побоювання не впоратися зі справою, метуш­ливість, страх, тривога за наслідки. Часом лю­дина виявляється настільки деморалізованою, що практично «вибуває з гри».

Існує багато прийомів, які дозволяють упо­ратися з передсіарювим хвилюванням. От деякі з них.

1.   Підготовка і ще раз підготовка! Прийшовши до класу, постійте так, де вам, можливо, до­ведеться відповідати. Походіть, роззирнітьея, звикніть., помалюйте калошні, огляньте про стір — зробіть його своїм. Ну, що? Нічого страшного: стерті парти, знайомі фізіономії од­нокласників (самі нічого не знають), пописана дошка... Якшо у класі нікого немає, спробуйте поговорити — голосно, начебто для всіх. Утім, навіть якщо у класі хтось є (ще краще!}, зро­біть якесь оголошення, повідомте приємну но­вину.

2.  Дихайте рівної Коли вас викликали — не поспішайте! Виходьте до дошки повільно,

не кваплячись, не збиваючи подих, цей час ви­користовуйте для того, щоб зібратися з дум-кям«, пригадати зміст відповіді. Вийшов!»" до дошки, не починайте одразу торохкотіти й сипати даними — зробіть паузу, перевеліть подих, а в цей час іще раз зберіться з думками. (До речі, чи не курите ви? Якщо так, то краще кинути.)

3.      Двійник. Вийшовши в центр класу, уявіть, що цс не ви переминаєтеся в дошки, а хтось інший — ваш двійник. А ви в цей час спокійно собі хрумкаєте чіпси на останній парті й слухаєте дзижчання свого товариша. Ну як, вийшло?

4. Спогади, Як відомо, звичне і знайоме хвилює менше, ніж невідоме. Тому, опинившись біля дошки, зрозумійте, що ви тут не вперше, до цього і потому таких виходів — як вдалих, так і невдалих -— ще буде вдосталь. Краще частіше згадувати саме вдані відповіді — вони вселяють упевненість у власних силах.

5.   Тріумф. Цього разу завдання полягає в тому, шоб переконати себе: усе буде гаразд, на вас очікує тріумф — повйга вчителя, подяка батьків і визнання однокласників. Але! Успіх багато в чому залежить від того, наскільки ви підготу­валися до уроку.

6.      Буває й гірше. Повірте у те, то ваша від­повідь біля дошки — ситуація досить пересічна, що легко забувається, десь навіть повсякденна і для інших малоцікава. То чи варто витрачати свої нервові клітини? Адже бувають і гірші при­шли. От, наприклад, одною разу мій знайомий зустрів у тайзі ведмедя... і навіть учительки поруч не виявилося.

А що, як не чекати, доки вас викличуть, а під­няти руку самому — і що буде, те й буде?' Змо­жете переконатися, що нічого страшного не ста­неться, а якшо ви добре підготовлений, то до­сягнете успіху й одержите гарну оцінку.